Татьяна Скрипченко (Запорожье)

 Перевод с украинского Станислава Бельского:

 * * *

 С.С.

 грустных пёсиков рядочек

 следит за моим передвижением

 отправляюсь по делам

 задыхаясь от почти невозможного

 врастания в земную поверхность

 на первом этаже

 городской библиотеки

 встречаю – старую подругу?

 давно знакомого человека?

 эмоционально-привлекательный объект?

 мало говорим, потому что спешим

 и зеркало удваивает нашу спешку

 её стихи разворачивались лепестками роз

 как трава весенняя дышали

 падали каштановыми мячиками с веток

 заселяли интернет...

 когда она смотрела в зеркало

 и туда, в ту сторону уходили

 некоторые остаются там и сейчас –

 любой подтвердит:

 зеркала иногда разговаривают стихами

 но вообще молчать не могут

 оригинал:

 * * *

 С.С.

 сумних песиків рядочок

 слідкує за моїм пересуванням

 у справах вирушаю

 задихаючись від майже неможливого

 вростання в земну поверхню

 на першому поверсі

 міської бібліотеки

 зустрічаю – стару подругу?

 давно знайому людину?

 емоційно-привабливий об’єкт?

 мало говоримо, бо поспішаємо

 і дзеркало подвоює наш поспіх

 її вірші розгортались пелюстками троянд

 як трава весіння, дихали

 спадали каштановими м’ячиками з гілок

 заселяли інтернет...

 коли дивилась вона в дзеркало

 і туди потойбік переходили

 деякі залишаються там і зараз –

 будь-хто підтвердить:

 дзеркала розмовляють іноді віршовано

 але взагалі мовчати не можуть