Самиздат Текст
RSS Авторы Обсуждения Альбомы Помощь Кабинет

Сана Праедгарденссон Элла - перевод

Сана Праедгарденссон (Запорожье)

Перевод с украинского Станислава Бельского:

Из цикла «ТРИ ГОРОДА»

посвящается Фаине Гримберг

Нью-Йорк

ЭЛЛА

21 июля 2001

Элла, такая, как есть

У старой чернокожей шлюхи

есть визитки –

кусочки плотной бумаги

грязно-розового цвета

с номером телефона

и надписью

«Элла. Развлечения для джентльменов»,

которая вьётся вокруг

кроваво-красного сердца…

Она носит карточки

в сумочке

вместе с кондомами

и ключами от автомобиля,

которого у ней нет…

Она их оставляет

среди журналов и книг

в публичной библиотеке…

Вечерами

ждёт понапрасну

звонка на мобильный,

сидя в кофейне

и жидкость глотая

чернее, чем кожа и небо…

13:45

Элла бескорыстная

Натощак выпей стыд

середины нью-йоркского лета –

голое поле постели,

политое ливнями пота…

Элла вот-вот прорастёт –

прорвут простыню

пальцев ростки,

толстенькие недомерки…

Он ушёл…

Щедрая чёрная почва

не взяла ни единого цента…

14:20

Элла помылась

В теле ржаном –

кислом, непропечённом –

бьётся большое сердце…

Элла к груди

прислушивается

когда выходит из ванной

и вытирает живот

синим полотенцем

с кисточками…

Элла смеётся –

она чистая,

она не развратная сука

и вовсе

не лживая потаскушка…

Она черна

и почти что невинна

целых пять минут

после душа…

17:55

Элла хочет пить

Одежда пропахла дымом,

стискивает,

почти липнет –

чешуёй, шелухою, эхом –

к большому чёрному телу

впитавшему стыд

с печалью бордо

и ромом…

Двухсотграммовое сердце

до краёв

наполнено грустью и смутой –

все городские бары

для неё

разорились,

сгорели,

оставили земную орбиту…

Элла встаёт…

Бросая окурок в кофе,

она говорит,

к пепельнице обращаясь:

– Где же ты, Лаки Лючано

с широкой и щедрой душою?

Спаси меня!..

Пусть будет проклят

весь этот Прохибишен!..

19:25

Элла в огне

Царица подонков –

женщина чёрная и голубая –

смотрит в окно...

Её желтые подданные-синяки,

поужинав виски дешёвым,

греются возле пожара…

– Наигрались!

Пусть поскорей догорают

боулинг и театр,–

улыбается зеркалу Элла,–

и пусть поярче пылают…

Когда кончатся развлеченья,

они все вернутся

целовать мои туфли…

Ваше Величество,

сорок баксов за пять минут

Вашего тёмного тела…

Кто поджёг?..

Нет, господин полицейский,

я этого не делала…

20:15

Элла и её заветная мечта

Эбеновая кожа Эллы

выдержала поцелуев

многое множество сотен

и даже

удары

коротких слов и ладоней…

И прорвалась внезапно

от взгляда

соседской девчонки –

от касания нежного

тихих зелёных глаз…

Элла вздрогнула,

от боли заплакала горько

и припомнила давешний сон

о рыбе большой,

что выскользнула из пальцев…

И сердца

перезревшая хурма

сорвалась с ветки аорты

и упала Сюзанне под ноги…

оригинал:

ТРИ МІСТА

присвячується Фаїні Ґрімбєрґ

Нью-Йорк

ЕЛА

21 липня 2001

Ела, яка вона є

Стара чорношкіра повія

має свої візитівки –

шматки цупкого паперу

брудно-рожевого кольору

з номером телефону

й стрічкою

«Ела. Розваги для джентльменів»,

що в’ється довкола

криваво-червоного серця...

Вона носить картки

у торбинці

разом з кондомами

і ключами від автомобіля,

якого в неї немає...

Вона їх залишає

у книжках та журналах

Публічної бібліотеки...

Вечорами

вона марно чекає

дзвінка на мобільний,

сидячи у кав’ярні

і ковтаючи рідину,

чорнішу за шкіру й за небо...

13:45

Ела безкорислива

Натщесерце випий сором

середини нью-йоркського літа –

голе постелі поле

зливами поту полите...

Ела ось-ось проросте –

простирадла прорвуть

пальців паростки,

товсті і куценькі...

Він пішов...

Щедра чорна земля

не взяла з нього жодного цента...

14:20

Ела помилася

У житньому тілі –

кислому і глевкому –

б’ється велике серце...

Ела до грудей

прислухається

коли виходить

із ванни

та витирає живіт

синім рушником

з китичками...

Ела посміхається –

вона чиста,

вона не розбещена хвойда

і зовсім

не шльондра облудна...

Вона чорна

і майже цнотлива

цілих п’ять хвилин

після душу...

17:55

Ела хоче пити

Димом просякнутий одяг

притискається,

майже липне –

луною, лускою, лушпинням –

до великого чорного тіла,

що всотало сором

з сумом бордо

та ромом...

Двістіграмове серце

по вінця

наповнене відчаєм й смутком –

всі бари у місті

для неї

зачинені,

збанкротували,

згоріли,

залишили навколоземну орбіту...

Ела встає...

Кидаючи недопалок в каву,

вона каже,

звертаючись до попільнички:

– Де ж ти, Лакі Лючано,

широка, щедра душа?..

Рятуй мене!..

І хай буде проклятий

цей Прохібішен!..

19:25

Ела у вогні

Цариця покидьків –

жінка чорна й блакитна –

дивиться у вікно...

Її жовті піддані сині,

повечерявши віскі дешевим,

гріються біля пожежі...

– Награлися!

Хай горять боулінг й театр,–

посміхається відображенню Ела,–

нехай яскравіше палає...

Коли інших не буде розваг

всі вони повернуться

цілувати мої підбори...

Ваша Величносте,

сорок баксів за п’ять хвилин

Вашого темного тіла...

Хто підпалив?..

Ні, пан поліцейський,

я цього не робила...

20:15

Ела та її найзаповітніша мрія

Шкіра ебенова Ели

витримала поцілунків

силу силенну сотень

та навіть

удари

коротких слів і долонь...

Та прорвалася раптом

від погляду

сусідчиної дитини –

від доторку ніжного

очей тихих, зелених...

Ела відсахнулася,

від болю заплакала гірко

й згадала вчорашній сон

про рибу велику,

що вислизнула із пальців...

І серця

перезріла хурма

зірвалася з гілки аорти

й впала Сюзанні під ноги...

Чтобы написать комментарий - щелкните мышью на рисунок ниже

Шелкните по рисунку, чтобы оценить, написать комментарий



Проверить орфографию сайта.
Проверить на плагиат .
Кол-во показов страницы 35 раз(а)






Поэзия


Что пишут читатели:



К началу станицы